Технологія, що дешевше на 5 000 000 грн

Ефективне управління вологою й ресурсами у ФГ «Ятрань». 

З кукурудзою минулого сезону в багатьох не склалося. Про заплановані 10–12 т/га – довелося забути, качан якщо й отримували, то здебільшого з урожайністю у 5–10 разів меншою. Втім поля досвідчених, кмітливих і тих, що йдуть в ногу з новими технологіями, удар посухи й спекоти витримали набагато краще. На межі Одещини та Миколаївщини – у Гайворонському районі Кіровоградської області – за 267 мм опадів збирали по 2–5 т/га, дехто й до тонни не дотягував. Відтак 10 т/га качанистої у ФГ «Ятрань» виглядають як нонсенс. Однак жодного алогізму, фермери спиралися майже на чисту математику.

Навіть за такої сніжної зими, як нинішня – волога зайвою не буває, попереду довгий вегетаційний період, і ми не знаємо, що нас чекає та скільки буде опадів. Якщо в нас буде законсервована, збережена волога, то можемо планувати врожайність, а не вдовольнятися, тим, що Бог дасть, – говорить Григорій Войтенко, власник сімейного фермерського господарства «Ятрань». – Комплексна агродіагностика полів, створення індивідуальної технологічної карти для кожного поля, повний перехід на систему обробітку ґрунту Strip-till, диференційоване та локально- стрічкове внесення добрив, диференційована сівба, все більше застосування системи smart farming, коли всі процеси контролюють комп’ютери, – все це елементи точного землеробства, кінцевої мети наших удосконалень.

Діагноз, прогноз і точність

Що таке ФГ «Ятрань»? Це 1,5 тис. га землі на вже згаданій сухій Кіровоградщині, у сівозміні –кукурудза, соняшник, озимий ріпак та озима пшениця. Господарі – батько і син Войтенки. З 2005 р. і до недавнього були схожі на сусідів – орали, мали однакову технологічну карту на весь масив полів, урожайністю від інших не вирізнялися. Раптового рішення на запровадження змін не було, все приходило поступово. Собівартість продукції, рентабельність виробництва, пошук варіантів здешевлення – питання, що турбують усіх аграріїв, незалежно від розміру й статків їх господарств. Щороку в кожен гектар доводилося вкладати більше, вартість технології зростала, а заробіток падав. А треба ж навпаки! Відповіддю стало поступове впровадження елементів точного землеробства.

Усе починалося з систем точного водіння, – розповідає далі Григорій Войтенко. – Люди думають, що система точного водіння – це на 50% вхід у точне землеробство, але це хибна думка. Ми це розуміли ще тоді, коли почали співпрацю з нашим першим партнером на цьому шляху, компанією Agrilab: нам були необхідні точні дані про те, що робимо – яку кількість добрив витрачаємо, як їх правильно збалансувати під кожну культуру, наскільки однакова їх потреба на кожному полі й кожній його частинці. Агрохімічний аналіз ґрунтів, карти-завдання на диференційоване внесення, локальне внесення добрив саме туди, де воно необхідне культурі, а не просто розподіл його на полі й наявність відповідної техніки та кваліфікованого персоналу. І це теж лише початок. Встановили автопілоти та забезпечили RTK точність. Уже з цього першого кроку отримали результат – гарантовані 12%+: завдяки зменшенню кількості проходів техніки й перекритті вдалося заощадити добрива, насіння, ЗЗР, паливно-мастильні матеріали. А економія – це той самий прибуток. Ми поступово навчалися, отримуючи знання від компаній Bayer, John Deere, їздили до США, Канади, Німеччини, відвідували всі можливі конференції, додавалося партнерських компаній, що супроводжували наші кроки. Найбільше ми спиралися на Agrilab, інструменти для підживлення рідкими добривами підказали «Агротерра» та проєкт FreeFARM, інші партнери. Після всіх отриманих знань складається пазл, й тоді вже можна працювати. Універсального фахівця, який би зміг навчити всього, – не існує. Як нема й готової моделі, доводиться вибудовувати власну – індивідуальну.

– Ви стали працювати з кожним полем індивідуально?

– Так, на основі комплексної агродіагностики AgriLab ми створили індивідуальні технологічні карти для кожного поля. Ба більше, ми маємо індивідуальний підхід й до кожної неоднорідної його ділянки. Агродіагностика дала відповіді на кілька запитань. Перше – стало зрозуміло, які можливості має кожне поле й на який рівень його ефективної врожайності можна орієнтуватися. Друге – аналіз погодно-кліматичних даних та критичних чинників ґрунту й особливостей поля дали змогу мінімізувати пов’язані з ними виробничі ризики. Третє – розуміння найімовірнішого рівня врожайності на конкретному полі допомогло підібрати гібриди за агропотенціалом і еко- номікою поля. Четверте – на основі інформації про агрохімічні, агрофізичні, кліматичні та інші дані ґрунту поля – карти врожайності господарства за кілька років, супутникового моніторингу, системи розвитку NDVI – індекс, по котрому можна судити про розвиток зеленої маси рослин під час вегетації, запаси продуктивної вологи різних ділянок – було розроблено стратегію щодо системи удобрення, яка визначала що, коли, як і скільки треба вносити, аби отримати очікувану врожайність. Цей пазл треба було правильно скласти, бо інакше просто вивернуті такі дані «з мішка на стіл» – вам нічого не дадуть. Важливо правильно інтерпретувати ці дані й розробити дорожню карту. У цьому разі допомогу Agrilab я можу порівняти ось із чим. У вас є гарне вартісне авто. А фари не працюють. Коли ти їдеш у темряві, то ти зовсім не бачиш, куди тобі слід рухатися. Потрібне світло. Agrilab забезпечив нам ці фари, ми бачимо куди рухатися, – зазначив Войтенко.

Нова стратегія передбачала перехід від основного удобрення до перед- та припосівного шляхом диференційованого й локально- стрічкового внесення добрив. А отже, виникла потреба в дообладнанні та оновленні парку техніки саме під такі конкретні завдання.

Управління вологою

Після цього в господарстві почали змінювати підхід до обробітку ґрунту. Системне проведення оранки за багато років утворило потужний пласт плужної підошви: ґрунт погано дихав, коренева система культур – погано росла. Й ще гірше те, що дефіцитна волога замість того, щоб накопичуватися в нижніх шарах ґрунту, туди не просочувалася, а з верхніх шарів – швидко втрачалася. Застосували глибоке рихлення, потім вертикальний обробіток. Повний перехід на Strip-till з одночасним локально- стрічковим диференційованим внесенням добрив, як показав сезон 2020, був дуже вчасним. Смуги тут нарізують французьким агрегатом від AGRISEM – Stripcat. Для сівби озимих – пшениці та ріпаку використовують посівний комплекс Horsch Focus, кукурудзу висівають Kverneland Optima. Підживлення кукурудзи у вегетацію рідкими добривами застосовується за допомогою шлангів Y-Droup з короткими стійками.

Маю сказати, що посівний комплекс Horsch Focus – це справді фокус, – веде далі Григорій Войтенко, – бо коли вивчаєш ці можливості, то, здається, немає їм кінця. Висіває будь-яку культуру, налаштування на інше міжряддя просте, займає якихось пару годин. Робочий орган комплексу – стійка ідеально розрихлює ґрунт у смузі, до того ж працює вона за принципом агрегатів для вертикального обробітку. За дещо схожим принципом обладнано й Mzuri. За такими сівалками, як на мене, майбутнє. Надважливо те, що у нас є можливість вносити добрива диференційовано двома потоками на різних глибинах – від 5 до 25 см для поетапного розвитку культури, закладений глибше фосфор мотивує ріст кореневої системи. Ми переобладнали систему висіву Kverneland Optima й досягнули того, що не забезпечував власне виробник сівалки: комплекс початково давав 50 кг/га мінімального висіву, ми опустилися нижче цієї технічної межі – до 25 кг/га.

Укол дози

– Мабуть, за освітою ви все ж інженер, а не агроном, правда? Німцям показали, що вдосконалили їх продукт?

Так, я інженер. Син Віктор – агроном. Хоча агрономію я на практиці освоїв теж добряче. Син у впровадженні точного землеробства відповідає за IT-забезпечення, я – за технічну частину. Ми цьогоріч і кронштейн до посівного комплексу самі сконструювали, свій варіант технічного рішення. Німців це зацікавило, приїжджали, фотографували, потім попросили виготовити зразок і для них. Я не кажу там про інші інженерні рішення. Скажімо, готову ротаційну борону ми не купували, а робочі органи – голчасті шпори-коліщата від «Велес-Агро» начепили на богуславський аплікатор. Щоправда, зараз ми активно використовуємо інжекторне внесення рідких добрив, відтак актуальність використання ротаційної борони відпадає. За Strip-till пожнивні рештки в нас на поверхні поля, якщо по них розкидати гранульовані добрива, деструктор – начебто й непогано: є азот і ґрунт збагачуємо органічною речовиною, однак до кінця травня ґрунт у нас лишається голим під сонцем. А за цієї технології через спеціальні голки на колесах ін’єкційного підживлювача відбувається рівномірне вприскування розчину КАС на 6–8 см. Ін’єкційні колеса також дають змогу значно зекономити (до 50%) витрати діючої речовини залежно від налаштувань агрегату та вимог до дозування. При цьому рослинні залишки не перешкоджають проникненню в ґрунт добрив і не забирають на себе частину азоту, внесене рідке добриво не випаровується й довше затримується в ґрунті. Це наразі найбільш економне й екологічно чисте внесення азотних добрив, застосовуємо на пшениці й на ріпаку.

– Навіть подібний, далеко неповний набір техніки для упровадження точного землеробства – дороге задоволення. Мабуть – не для всіх?

– Сьогодні ніщо не дається дешево. Однак якщо я можу собі це дозволити, то це здатен дозволити будь-хто із банком землі в 1000 га. Звісно, що треба поставити мету й мати бажання. Насамперед не обов’язково гнатися за популярними брендами техніки, бо навіть на українському ринку є гідні агрегати, які підходять під технологію точного землеробства. Варто ретельно розібратися в цьому. Є чимало компаній, які орієнтуються на малого та середнього фермера, зокрема й під ці завдання. Починати слід із розуміння того, що ти хочеш отримати, для чого це тобі та на який результат ти можеш розраховувати. Й вибудовувати стратегію. Ось тільки один приклад. Ми не купували нову сівалку під нашу нову стратегію, вона 2012 року випуску, її переобладнання під точне землеробство нам обійшлося всього в $20 тис. 

Ми додали бак для рідких добрив, систему контролю виливу, систему внесення добрив і переробили саме внесення мікродобрив. Нова 16-рядна сівалка з усіма перерахованими опціями обійшлася б нам у 200 тис. євро. Робота виконується одна й та сама, а зекономили 140 тис. євро. У кожного знайдеться агрегат, який після реконструкції чи дообладнання, працюватиме за новими завданнями.

– Що найбільше спрацювало минулого сезону?

Якщо говорити про врожайність, то основним було те, що ми зберегли вологу. На загальну економіку спрацювали всі інші елементи. Те, що ми посівним комплексом Horsch Focus розмістили фосфор на глибину до 20 см, стимулювало розвиток кореневої системи й корені знаходилися в горизонті постійного зволоження, довшу вегетацію пшениці, ніж у наших сусідів. І врожай зібрали вищий, ніж вони по кращих попередниках – по соняшнику, та ще в спеку – 6 т/га. Хоча, зазвичай, пшеницю плануємо на 7,5 т/га. До речі, пшениця вітчизняна, Краєвид. Ми вже кілька років поспіль у пшеничні поля всіваємо пару імпортних сортів – кращих «іномарок» різних компаній і вони ще жодного разу не були ліпшими за українську пшеницю. Ріпаку мали 3 т/га. Кукурудзу сусіди збирали по 2 т/га, на одному полі в 100 га взагалі було намолочено усього 700 кг. Загалом ми отримали від 7 до 10 т/га, в нас були експериментальні поля по 50 га з різними способами ґрунтообробітку, де нарахували:  на оранці – 4,5 т/га, по глибокому рихленні – 7 т/га, на полях зі Strip-till мали врожайність від 7,76 т/га (гібрид P 9241) до 9,71 т/га (гібрид ДКС 4351). Під кукурудзу азот вносимо дробно, не все відразу. Торік той, хто вніс увесь азот наперед, спалив за посухи кореневу систему. Тут, звісно, свою роль відіграє вчасне підживлення КАС за допомогою шлангів Y-Droup. Стартові мікрогранули ми кладемо безпосередньо в насіннєве ложе, після сівби вноситься КАС – по 7 см в обидва боки на глибину 3–4 см. При підживленні рідке добриво вноситься практично під стебло кукурудзи. Будь-яка технологія та кількість добрив будуть зведені нанівець, якщо в ґрунті не буде вологи. Наразі зберегти вологу здатні дві технології – No-till та Strip-till, оскільки поле (або міжряддя) лишаються вкритими пожнивними рештками. Ми пробували працювати за нульовою технологією, проте для нас вона
– не найкращий варіант: опадів мало, ґрунти переважно важкі та переущільнені. А ось Strip-till – у самий раз.

Економіка – найкращий стимул

Найкращий агітатор – економіка. Щодо цього показника за нової стратегії в Григорія та Віктора Войтенків жодних сумнівів.

Традиційна технологія з максимальними витратами по добривах, ґрунтообробітку в наших умовах здатна забезпечити за кращих умов до 10 т/га кукурудзи. Далі ніяк, – долучається до розмови Войтенко-молодший, Віктор. – За посухи вона приречена на неуспіх. За нинішньої, ще не повністю впровадженої технології ми можемо досягнути й 13–13,5 т/га. Одначе головне – інше. Не висока планка врожайності, а зменшення затрат на той самий її рівень. Найперше – накопичення вологи, далі – точність та економія в усьому. Обробіток ґрунту по смугах – це на 35% економія пального та мотогодин техніки. Локальне внесення добрив, насамперед азоту, вже сьогодні скоротилося на третину, а ефекту досягаємо такого самого. А це ж економія $20 тис! Перехід на один лише Section Control – це вже 10% економії насіння, бо немає пересівів. У нас складна конфігурація полів, з макро- та мікрорельєфом – диференційована сівба з різними нормами на кращих та гірших ділянках дає змогу ще більше економити на дорогому насінні. Якщо поле чи його ділянка не може вам видати того, чого ви аж би хотіли, то краще туди не кидати зайвого. До того ж ми залучаємо й природний ресурс – не шкодимо біоті зайвими добривами та перевертанням пласту, лишаємо їй пожнивні рештки й вона працює активніше. Намагаємося ґрунт не ущільнювати й не виснажувати, вантажівки на поле не заїжджають, лише перевантажувачі, після жнив у нас м’який ґрунт, а не як бетон, тут теж окрема технологія. Звісно, що досягти результату за 1–2 роки роботи нереально. Елементи точного землеробства ми покрокове розпочали запроваджувати з 2012 року. Чим більше дізнаєшся про цю технологію, то розумієш, що попереду ще багато роботи. Однак результат того вартий.

Якщо з традиційної технології повністю перейти на точне землеробство, то різниця буде 50%, бо на 25% ми знижуємо витрати, й ще на 25% може збільшитися врожайність, – підсумовує засновник господарства Григорій Войтенко. – Ми ще не вийшли на серйозний рівень на шляху впровадження нової технології, однак навіть наявні результати однозначні. Ось вам конкретний результат минулого сезону – порівняння ефективності двох наших сусідніх полів: з оранкою та обробітком по смугах. Технологія Strip-till на кукурудзі забезпечила прибавку врожайності – 2,3 т/га, або це становило +$629/га. Водночас система удобрення була на $53/га дешевшою. Звісно, ми інвестували в агрегат і бункер близько $70 тис. Однак інвестиції повернулися в той самий рік. Якщо ж порівнювати вартість робіт і витрат усього циклу – різниця між технологіями сягає до 5 тис. грн/га, на 1 тис. га – це вже 5 млн грн. Тобто традиційна технологія на 5 000 000 дорожча за технологію Strip-till. І результат суттєво гірший. Не переконав?

Ігор Самойленко

Журнал “Зерно”, №4, 2021

Читати статтю

Попередня новина Всі новини Наступна новина
Замовити дзвінок
Iм'я:
Телефон:
Додати коментар
Коментар:
Дякую за заявку. Наш менеджер зв'яжеться з Вами протягом дня.
Дякуємо! Тепер ви перші дізнаєтеся про інновації.