Forbes: Врятувати майбутнє (перший рейтинг найінноваційніших компаній України) | Agrilab
Forbes: Врятувати майбутнє (перший рейтинг найінноваційніших компаній України)

Forbes презентує перший рейтинг інноваційних компаній України, складений на основі опитування експертного пулу, в якому взяли участь Києво-Могилянська бізнес-школа, інвестиційна компанія SP Advisors, рейтингове агентство IBI-Rating, юридична фірма Integrites, а також представник великої четвірки – KPMG. Фахівці відповідних галузей економіки оцінили рівень унікальності продукції та бізнес-процесів підприємств, кожне з яких є новатором у своїй сфері.
Найвищу комплексну оцінку масштабу продуктових, маркетингових та управлінських інновацій з урахуванням рівня конкурентної переваги отримали ПриватБанк, «Південмаш» і «Нова Пошта». Хоча трійка лідерів, як і весь рейтинговий список, складається з не схожих одна на одну компаній, на думку експертів Forbes, їх об’єднує прагнення до інновацій у широкому сенсі цього слова: здатність створювати нову цінність на перетині технології та бізнесу. Адже інновація може існувати не тільки в секторі передових технологій, а й у традиційніших галузях за умови оригінального способу реалізації продукції, ефективного управління або створення нової цінності для клієнтів після унікальної рекомбінації давно відомих компонентів виробничого циклу.

ІННОВАЦІЇ 4.0
«Незабаром основою економічного зростання стануть не капітал чи природні ресурси, а інновації та людська уява», – таку ідею озвучив в одній зі своїх статей засновник і президент Усесвітнього економічного форуму в Давосі Клаус Шваб. А вже через рік інновації та четверта індустріальна революція стали головною темою чергової давоської зустрічі. Зі Швабом не посперечаєшся. Більшість розвинених і зростаючих економік ще добрий десяток років тому сконцентрувалися на стимулюванні наукомістких галузей і виробництв, а також зробили ставку на інвестиції в розроблення, дослідження і збереження людського капіталу.
Спасти будущее
Так, за даними доповіді ЮНЕСКО про розвиток світової науки, яку було оприлюднено восени 2015-го, світові витрати на дослідження зросли з 2007 до 2013 року на 30,7%, обігнавши темпи зростання глобального ВВП в 1,5 разу. За цей же час кількість дослідників збільшилася на 21%, а кількість різноманітних наукових публікацій з 2008 по 2014 рік – на 23%.
Зміщення акцентів із бездумного споживання ресурсів до їх раціональнішого, а головне – ефективнішого освоєння має цілком очевидні причини. Інновації дають зовсім іншу якість виробленої продукції; стимулюють створення нових галузей локальних економік, розвиток ринку праці і сфери освіти; призводять до зниження витрат, економії та замінності природних ресурсів; служать інструментом для залучення інвестицій. Але найголовніше: наука і мізки вже сьогодні є головним козирем для країн, які опиняться в числі економічних і технологічних лідерів.

ЦІНА ІНТЕЛЕКТУ
Найбільше коштів на дослідження і розробки виділяє США. Згідно з даними рейтингу Global Competitiveness Index, Штати щорічно витрачають на науку $405 млрд (до 2,7% ВВП). У спину Америці дихає Китай, у якому обсяги фінансування науково-дослідницької діяльності становлять $338 млрд на рік (2,1% ВВП за паритетом купівельної спроможності). Японія виділяє на це $160 млрд (3,67%). Для порівняння: в Україні за 2015-й із бюджету було направлено на підтримку досліджень 16 млрд гривень, або всього 0,8% ВВП. А за загальною кількістю інвестицій у наукові дослідження наша країна посіла 76-те місце у світі.
За роки незалежності кількість дослідників у галузі технічних наук в Україні знизилася в 3,5 разу. Освоєння нових видів техніки зменшилося в 14,3 разу, а частка інноваційно-активних промислових підприємств – уп’ятеро. При цьому загальний приріст ВВП за рахунок введення нових технологій у нас становить 0,7%, тоді як у розвинених країнах – 60–90%.
Ще один важливий показник – матеріальне забезпечення працівників наукової сфери, яке є вагомим чинником, що стримує відплив мізків із держави чи регіону. За даними The New York Times, викладачів найбільше цінують у Канаді, США, Італії, Великобританії, Саудівській Аравії, Південній Африці, де їхня місячна зарплата в середньому сягає еквіваленту $5000–9000. За останні роки суттєво зросли оклади професури в Індії, перевищивши позначку $7000. Навіть у Китаї, де ще кілька років тому науковці отримували близько $250–300, влада збільшила їхні оклади в рази, адже розвиток науки й освіти є частиною національної програми стимулювання економічного зростання КНР.
В Україні ж, за даними Міжнародного фонду досліджень освітньої політики і Держслужби статистики, середньомісячна зарплата викладачів і науковців коливається в межах від $100 до $300. Це вже призвело до невтішної тенденції: за різними оцінками, щорічно з України їде від 6000 до 9000 представників інтелектуальних професій. За словами Анатолія Широкова, голови профспілки працівників Національної академії наук, тільки торік НАНУ залишили 2600 осіб, із них 80 професорів і 511 кандидатів наук. Водночас вік 80–85% наукового персоналу, який працює в українських вишах, наближається до пенсійного.

ІНВЕСТИЦІЯ У ЗРОСТАННЯ
Причинно-наслідковий зв’язок між інвестиціями в науку і розробки та економічним зростанням ще 2000 року довів професор Джуліан Алстон із Каліфорнійського університету в Дейвісі на прикладі досліджень у сфері сільського господарства. За його оцінками, кожен вкладений долар у науковий бекграунд АПК у країнах Європи згенерував понад $62 національного багатства, в США і Канаді – $46,5, у Японії та Ізраїлі – $37,4, в Латинській Америці – майже $43 національного багатства.
Той факт, що інноваційність безпосередньо впливає на ВВП, доводить також рейтинг Innovation Index від Bloomberg. Він враховує інтенсивність досліджень і розробок, додану вартість продукції, що випускається, продуктивність економіки, ефективність «третинної» індустрії (маються на увазі інтелектуальні та інші галузі).
До першої десятки Innovation Index, за даними на початок 2016-го, входять Південна Корея, Німеччина, Швеція, Японія, Швейцарія, Сінгапур, Фінляндія, США, Данія і Франція. При цьому ВВП Південної Кореї за минулий рік зріс на 2,3%, Німеччини – на 1,7%, Швеції – на 4,1%, Сінгапуру – на 2,1%.
Україна, до речі, перебуває на 41-му місці, між Латвією і Болгарією. Хоча, якщо вірити даним іншого щорічного дослідження – Global Innovation Index, позиції нашої країни ще гірші: 64-те місце, між Сербією і Сейшелами.
Важливий індикатор інноваційності країни – інвестиції. Приплив капіталу не тільки служить грошовим паливом для розвитку наукомістких галузей, а й відображає стан бізнес-середовища в державі, наявність людських ресурсів і кваліфікованої робочої сили, стан внутрішнього ринку.
За даними ООН, 2015 року обсяг прямих іноземних інвестицій по всьому світу зріс порівняно з 2014-м на 36%, до $1,7 трлн. При цьому країни, що розвиваються, отримали $741 млрд, що на 5% більше, ніж 2014 року. Наприклад, Гонконг 2015-го посів друге місце після США за обсягом ПІІ і отримав $163 млрд, материковий Китай (третє місце) – $136 млрд, Сінгапур (шосте місце) – $65 млрд, Індія (сьоме місце) – $59 млрд ПІІ. Цей список є своєрідним підтвердженням того, що інвестори готові освоювати нові економіки – перспективні з погляду технології та новацій.

ПОВЕРТАЄМО МІЗКИ
Утім, для України ще далеко не все втрачено. «Ми традиційно перебуваємо в числі лідерів за освітнім критерієм, а саме: відсотком дипломованих фахівців у загальному обсязі населення, яке працює в державі (п’яте місце у світі). Патентна активність в Україні також на досить високому рівні», – розповідає генеральний директор Corum Group Яків Сідляренко. До того ж щороку вітчизняні виші випускають до 20 000 фахівців із технічною освітою.
Більше того, українські науковці, навіть в умовах жорсткого дефіциту фінансування, можуть похвалитися успіхами в розробках. Наприклад, у Донецькому фізико-технічному інституті ім. О.О. Галкіна створили мамотермограф – прилад, що діагностує рак молочних залоз без опромінення. Володимир Татаренко – лауреат Держпремії України в галузі науки і техніки, заслужений авіабудівник, запропонував концепт капсули, яка може врятувати пасажирів під час аварії літака. А фахівці Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського розробили склад, після просочення яким тканина не загорається, і він у кілька разів дешевший за імпортні аналоги.
«Перший у світі комбайн для видобутку вугілля 1932 року було винайдено саме українцем. Луганчанин Олексій Бахмутський розробив і сконструював прототип, який того ж року випробували в шахті. Устаткування вперше дало змогу механізувати відбивання і навалювання вугілля в забої», – з наводить приклад Сідляренко.
Разом із тим за продуктивністю праці, кількістю високотехнологічних підприємств і обсягом коштів, які держава спрямовує на дослідження, Україна – в числі аутсайдерів. І все це сильно гальмує нові розробки.
«На сьогодні дуже важливо посилити матеріально-технічну базу в технічних і медичних вишах. Погодьтеся, жоден медичний виш розвиненої країни не візьме на себе відповідальність випускати сирих фахівців, які в результаті змушені набивати руку на пацієнтах. Щоб навчання в Україні вийшло на новий рівень, фінансувати його має не тільки держава, а й (більшою мірою) великі корпорації, бізнес, зацікавлений у розвитку технологій», – запевняє Катерина Балановська, виконавчий директор компанії Visotsky Consulting Kiev.
Проблема українських розробників ще й у тому, що здебільшого їхні продукти зміщені в бік софту, тоді як «залізних проектів» (hardware), які здатні розв’язувати повсякденні завдання для звичайних споживачів і бізнесу, один на п’ять-шість стартапів. Причина криється в тому, що програмні рішення не потребують фізичного виробництва, комплектувальних, їх простіше продавати за межами України і залучати в них же інвестиції.
«А розвиток матеріально-технічної бази – один із найважливіших чинників зростання економіки. Найпростіше почати роботу в напрямках, де ми вже володіємо певними перевагами: технічними, географічними чи інтелектуальними. Це може бути і IT-сектор, і агропромисловий комплекс через сприятливий клімат і застарілу технічну базу, і оборонно-промислова галузь у зв’язку зі зростанням витрат на оборону та бойовими діями на сході країни», – коментує генеральний директор інвесткомпанії «ОТП Капітал» Григорій Овчаренко.
Плюс до всього для України, структура експорту якої не змінюється довгі роки, саме промисловість (металургія, машинобудування, мінеральна продукція, хімпром, АПК) може стати основним джерелом інновацій і головним інвестором у технологічні розроблення. Модернізація галузей і виробництво конкурентних товарів із високою доданою вартістю забезпечують подвійний ефект: створюють попит на наукові розроблення всередині країни і підвищують їхню конкурентоспроможність на зовнішніх ринках.
«Наші розроблення у сфері авіа- та ракетобудування мають попит у всьому світі. Також в українців є усесвітньо визнані досягнення у сфері медицини, електрозварювання, атомної енергетики. І сьогодні є широке поле для їхнього застосування. Але це радше потенціал. Одна справа – винайти, а інша – впровадити й отримати ефект. А ось із цим у нас поки що проблеми», – міркує генеральний директор компанії Adelina Call Center Олег Чорнобривцев.

ПОЧАТИ З НУЛЯ
Прикладів країн, які за лічені десятиліття змогли відбудувати національні економіки, чимало. «Вражаючі темпи продемонструвала Південна Корея, яка за 50 років перетворилася з бідної аграрної країни, що пережила війну, в одну з найбагатших і високотехнологічних держав світу. В основі цих перетворень і безпрецедентних темпів зростання – інновації та високі технології. Країна інвестує в R&D понад 4% свого ВВП», – розповідає Сідляренко.
Неймовірний ривок у розвитку зробив за півстоліття і Сінгапур, який аж до 1963 року був британською колонією. Країна, де не було не тільки природних ресурсів, а й навіть питної води, сьогодні перебуває на шостому місці за обсягом ВВП на душу населення і на першому – в рейтингу Doing Business. На початку 2016-го влада Сінгапуру затвердила План розвитку наукових досліджень до 2020 року, відповідно до якого в розроблення протягом найближчих п’яти років буде вкладено $13,2 млрд, що на 18% більше, ніж у попередньому п’ятирічному циклі.
«Активну роботу у сфері розвитку інновацій ведуть країни Перської затоки, які намагаються зменшити частку енергоресурсів у своїх економіках», – зазначає Овчаренко.
Україна ж має не тільки промисловий і науковий, а й природний потенціал. «Ізраїль – один із лідерів у виробництві ягід та іншої сільгосппродукції за повної відсутності родючих земель та дефіциту водних ресурсів. І це все за рахунок інновацій, упровадження інтенсивних технологій. Важко уявити, який ефект за таких умов міг би вийти в Україні, яка не використовує навіть 50% свого потенціалу», – каже Чорнобривцев.
Ізраїль, до речі, як країна, що змушена розвиватися в умовах війни, навіть із цієї біди зробила козир. Наприклад, наприкінці 12-го класу школи всі учні складають іспит, за підсумками якого власники найкращих результатів проходять додаткове тестування. Серед тих, хто отримав найвищу оцінку, 1% добирають для служби у спеціальному підрозділі, який займається технологічними питаннями для армії.
Втім, інновації – це не тільки розроблення. Приклад того ж Сінгапуру, а також Японії, Китаю, ОАЕ показує, що майже всі країни починали з боротьби з корупцією та масштабного очищення в держапараті. «Простий приклад – отримання будь-якої довідки. Із новими технологіями того ж e-gov можна не тільки автоматизувати процес видання потрібних документів, а й прибрати корупційну складову роботи держорганів», – наголошує Євген Кражан, директор з розвитку бізнесу на корпоративному ринку компанії «Київстар».
Дуже важливі наявність механізмів стимулювання бізнес-активності та дерегуляція, податкові пільги для підприємницького середовища, комфортне валютне регулювання. Це ті сфери, в яких українська влада поки що не досягли успіху. Поте наші ближні сусіди – Польща, Чехія, Словаччина – забезпечують сприятливі для R&D режими оподаткування. Там практикують звільнення від податку на прибуток і податкові кредити для центрів розроблення, діють програми дотування інноваційної діяльності промислових підприємств.
Саме тому Україні вже сьогодні потрібно перезапустити науково-дослідницьку базу. Так, протягом найближчих років ми не зможемо зменшити розрив із розвиненими країнами в питанні інновацій. Але це дасть можливість хоча б надолужити згаяний час, запустити «маховик» інвестицій і зрушити вітчизняну економіку з мертвої точки.

ЯК МИ РАХУВАЛИ
Для оцінювання рівня інноваційності українських компаній Forbes використовував експертний метод аналізу. Рейтинг інноваційних компаній формувався на основі врахування думок компаній і науково-освітніх організацій, які володіють широкою експертизою у сфері інновацій та аналізу ринків. По-перше, серед запропонованого списку компаній було обрано ті, які, на думку експертів, можна вважати інноваційними. По-друге, експерти мали можливість доповнити список своїми варіантами українських інноваційних фірм, які не є дочірніми компаніями закордонних холдингів. По-третє, експерти за п’ятибальною шкалою оцінили рівень інноваційності кожної з дібраних компаній з погляду таких аспектів: 1) унікальність продукції компанії, інноваційність технології її виробництва; 2) унікальність бізнес-процесів компанії, що сприяють реалізації продукції, зокрема поєднання маркетингових та управлінських інновацій; 3) локальний або глобальний масштаб інновацій компанії; 4) чи створюють інновації конкурентну перевагу для компанії і наскільки інновації допомагають компанії зайняти провідні позиції на своєму ринку; 5) чи здатна інновація викликати попит з боку конкурентів і бажання копіювати в тій чи іншій формі; 6) наскільки великий безпосередній внесок компанії в розвиток своїх флагманських інновацій. На основі отриманих експертних оцінок Forbes виводив середній бал інноваційності кожної компанії і фіксував кількість випадків визнання її інноваційною. Результати консенсусу лягли в основу розрахунків індексу інноваційності.

Власник: Ярослав Бойко
Сфера: АПК
Інновація: технології точного землеробства
AgriLab
Компанія AgriLab розпочала роботу в Україні не в найкращий час: у 2014-му криза якраз була в розпалі. Закріпитися на ринку і знайти за два роки понад 80 клієнтів допомогли професійна команда і широкий спектр інноваційних послуг, визнаних світовими експертами. Наприклад, AgriLab пропонує комплексну агрохімічну діагностику полів, аналогів якої в країні поки що немає. Завдяки цьому аграрії отримують інформацію про проблемні ділянки, критичні особливості ґрунту і можуть підвищувати збори врожаю, більш ефективно використовуючи ресурси. Активно застосовуються сучасні технології: супутниковий моніторинг полів, мобільні лабораторії й сучасна техніка.
AgriLab використовує напрацювання іноземних компаній і адаптує їх під потреби місцевих замовників, пропонуючи унікальні інноваційні продукти. Інструменти AgriLab для оцінки потенціалу поля і розробки агротехнологій дозволяють ефективно здійснювати управління витратами. Зараз компанія працює над створенням спеціалізованого інформаційного порталу для своїх клієнтів. Простори для розвитку є: останні два роки агросектор на підйомі.
Журнал “Forbes Україна” № 5, 2016

Попередня новина Всі новини Наступна новина
Замовити дзвінок
Iм'я:
Телефон:
Додати коментар
Коментар:
Дякую за заявку. Наш менеджер зв'яжеться з Вами протягом дня.
Дякуємо! Тепер ви перші дізнаєтеся про інновації.