Азотне підживлення – ключовий етап реалізації системи удобрення. Саме азот визначає рівень урожайності с.-г. культур і впливає на якість продукції. Щороку технології для діагностики азотного живлення удосконалюються. Нові інструменти дають змогу більш точно встановити параметри, які впливають на ріст і розвиток рослин. У таких умовах важко зорієнтуватися, який метод діагностики є найбільш правильним.
Для встановлення дози азотних добрив використовують два основних види діагностики: рослинну і ґрунтову. Кожна із видів має своє «раціональне зерно». Рослинна діагностика дає змогу оцінити стан рослини на момент її проведення. Найменш точним є метод візуальної діагностики. Всі симптоми, які візуально помітні, свідчать про незворотні зміни у рослинному організмі. Іншими словами: планку максимально можливої продуктивності вже суттєво знижено.
Хімічна діагностика рослин дає більш точні результати. Високої точності можна досягти, аналізуючи рослинний матеріал у лабораторії. Такий вид діагностики потребує знання специфіки відбору зразків на конкретних культурах у відповідну фазу росту і розвитку. Крім того, це – значні затрати коштів і часу. У результаті Ви отримаєте вміст елементів живлення у певному органі рослин. Забезпечення культури встановлюють за табличними матеріалами. Але ці дані абсолютно не враховують сортових особливостей і ґрунтово-кліматичних умов вирощування.
У сучасних умовах діагностику азотного живлення проводять за допомогою лабораторій функціональної листкової діагностики, N-тестера, БПЛА, супутникових знімків та ін. Ці інструменти дозволяють отримати швидкий результат за відносно невеликі кошти. Чи достатньо інформації, яку надають вищеперераховані інструменти, для встановлення доз азотних добрив? Питання залишається відкритим…
Для фотосесії культур
У небесах літають дрони!
І для азотних «коректур»
На фото виділяться зони!
Результат рослинної діагностики дозволяє оцінити умови живлення культур до моменту її проведення. Тобто: хороший стан посівів – це наслідок сприятливих умов (в тому числі й живлення) до дати проведення діагностики. З іншої сторони, хороший стан посівів означає їх високий потенціал. Але рослинна діагностика не дасть чіткої відповіді на запитання: яку дозу азоту потрібно внести аби створити сприятливі ґрунтові умови і сповна реалізувати цей потенціал? А повноцінну відповідь може дати ґрунтова діагностика!
Змоделюємо наступну ситуацію: є дві ділянки з різним станом пшениці озимої. Згідно класичних підходів за результатами візуальної і рослинної діагностики ділянка №1 потребує мінімальних норм азоту, а ділянка №2 – максимальних. Насправді, слабкі посіви можна підживити 60-70 кг/га азоту, але відставання у рості та розвитку кореневої системи не дасть можливості використати таку кількість. Замість очікуваного підживлення рослин Ви можете провести «підживлення» підґрунтових вод. Проблему значного екологічного навантаження на природу ще ніхто не відміняв. Та й економічні зиски від такого підживлення Ви не відчуєте.
Низький вміст мінерального азоту і високий стартовий потенціал на ділянці №1 спонукає до внесення високих норм азотних добрив. В свою чергу на ділянці №2 можна «зекономити» на підживленнях.
Ось чому для встановлення дози азотних добрив потрібно враховувати і «бажання» рослин, і «можливості» ґрунту. Саме такий підхід використовує компанія AgriLab для діагностики живлення зернових культур. Фахівці компанії виділяють наступні кроки проведення діагностики азотного живлення:
Крок 1. Виділення однорідних зон і відбір грунтових зразків
На цьому етапі діагностики стан посівів оцінюється на основі даних розподілу вегетативної маси культури по полю (індекс NDVI). Такого роду зображення отримують у результаті супутникової зйомки або за допомогою БПЛА (народна назва «дронів»). Після обробки отриманих зображень спеціалісти розбивають поле на однорідні зони за станом рослинності. Різниця між ділянками візуально помітна. Але якщо людина фізично може оцінити лише окремі ділянки, то карта NDVI дає об’єктивну загальну картину поля.
У кожній із зон визначають кількість точок відбору (залежно від площі) та місце їх розташування. Ґрунтові зразки відбирають спеціально підготовлені спеціалісти відразу після обробки даних та формування карти відбору. Точки відбору прив’язані до системи GPS-координат. Це дозволяє побудувати картограму для певного набору агрохімічних параметрів, а потім створити карту для диференційованого внесення мінеральних добрив. Такі карти-завдання є одним із елементів точного землеробства.
Крок 2 – Аналіз ґрунту
Діагностика азотного живлення передбачає визначення рН грунту, вмісту мінерального азоту та рухомої сірки. Ключовий показник – мінеральний азот (NH4+NO3). Нітратна форма першочергово використовується для живлення, а амонійна – поживний елемент і найближчий резерв для утворення нітратів. Для того щоб отримати найбільш достовірні значення зразки потрібно аналізувати у максимально короткий термін після відбору. Ось чому для виконання цієї задачі компанія AgriLab використовує портативну мобільну лабораторію. За необхідності зразки можуть аналізуватися у господарстві.
рН ґрунту безпосередньо визначає умови живлення рослин. Коефіцієнт використання азоту із мінеральних добрив змінюється залежно від реакції ґрунтового середовища. На ґрунтах із нейтральним рН цей коефіцієнт наближається до 90%, із кислим – знижується на 20-70%. Крім того, рН «підкаже», яке добриво бажано вносити у підживлення. Як відомо, показники еквівалентної кислотності (норма СаСО3 (кг) для нейтралізації підкислення від 100 кг добрива) азотних добрив коливаються у широких межах. Наприклад: для КАС цей показник становить 50, для сечовини – 80, а для сульфату амонію – 110.
Сірка бере участь у азотному обміні в рослинах. Ось чому для ефективного використання азотних добрив потрібно вносити сірковмісні. Для різних культур встановлено оптимальне співвідношення між азотом та сіркою. Вужче співвідношення є характерним для представників родини Хрестоцвітих (ріпак, капуста та ін.), Бобових, а ширше – для групи зернових. Враховуючи біологію культури та можливості ґрунту (вміст рухомої сірки), можна встановити потребу у внесенні сірковмісних добрив.
Потреба с.-г. культур у сірці
Пшениця в полі не росте!
Без тургору, немов ганчірка!
Що з грунтом? Правило просте:
Підкаже Вам рН, азот і сірка!
Крок 3. Надання рекомендацій щодо проведення підживлень
Виділені зони за станом рослинності мають різний потенціал врожайності (зелена – вищу, червона – нижчу). Враховуючи цю особливість та агрохімічні показники ґрунту, формується рекомендація щодо підживлення культури. Особливість діагностики від AgriLab полягає в тому, що від обльоту полів до видачі рекомендацій проходить декілька днів. Тобто результати діагностики будуть 100% актуальними на момент підживлення.
В аграріїв часто виникає питання: для чого нам дози підживлень по зонах, якщо у нашому господарстві не впроваджено точне землеробство? Відповідь очевидна (на прикладі вищенаведеної карти): агроном може умовно розділити поле на декілька частин і підбирати дози на проходи техніки таким чином, щоб максимально наблизитися до карти внесення. Результат від такого підходу матиме значно більший ефект, ніж за внесення усередненої дози азотних добрив на все поле.
Крок 4. Збір даних урожайності
На етапі «видача рекомендацій» робота команди AgriLab не закінчується. Кожен алгоритм розрахунку потребує постійного вдосконалення. Тому оцінка комплексу факторів і їх впливу на кінцевий результат (урожайність) є обов’язковою складовою постійного оновлення і удосконалення методів діагностики.
Який із методів діагностики Ви б не обрали, пам’ятайте, що найбільш раціональний підхід має враховувати взаємозв’язки у трикутнику «грунт↔рослина↔добриво». Нехай поле віддячить Вам щедрими врожаями!
Газета “Агробізнес Сьогодні” №4, 2018
